Наш Іван взяв стакан... щедро наливає... А Петро – донжуан, він усе гуляє. Козаки всі його звуть, – ой Гуляй ти наш Гуляй, – Кінь стоїть, воли ревуть... Петро з дівчиною – у гай. Гуляй, козаче, змолоду, сій своє добро, Сивина – в бороду, біс – в ребро. Гуляй, козаче, змолоду, ой гуляй, Петро, Сивина в бороду, біс в ребро. Молодиці не дають Гуляєві спати, Петро правильний козак, хоче він гуляти. Він не журиться ніколи й весело співає, Бо коханок півсела вже на старість має. Гуляй, козаче, змолоду, що б там не було, – Ой, гуляй, го́род, гуляй село. Гуляй, козаче, змолоду, ти гуляй, Петро, Сивина в бороду, біс в ребро. Лисий вже і без зубів, а гуляти хоче, З молодицями Гуляй – з ранку й до півночі. Кінь пасеться біля річки, а Петро гуляє... Накохавшись, нагулявшись, тихо промовляє: Гуляй, козаче, змолоду, сій своє добро... Сивина – в бороду, біс – в ребро. Гуляй, козаче, змолоду, ой гуляй, Петро, Сивина в бороду, біс в ребро. Кицька вкрала ковбасу й рибу доїдає, Петро вдома не ночує, до ранку гуляє. Гостра шабля – на стіні, на столі – чарчи́на... А Гуля́я все кохає молода дівчи́на. Гуляй, козаче, змолоду, що б там не було, – Ой, гуляй, місто, гуляй село. Гуляй, козаче, змолоду... Ой, гуляй, Петро, Сивина в бороду, біс в ребро. Гуляй, козаче, змолоду, що б там не було, – Ой, гуляй, місто, гуляй село. Гуляй, козаче, змолоду... Ой, гуляй, Петро, Сивина в бороду, біс в ребро. Сивина в бороду, біс в ребро.