Стоїть на колінах маленький хлопчина.

А мама- вдова обіймає хреста.

- Коханий і тату, вертайся до хати.

Без тебе нам важко, а син сирота.

Мене називають всі люди вдовою.

Говорять, на цвинтар щодня не ходи.

Ми в храмі вінчались коханий з тобою.

Дружиною буду для тебе завжди.

За тебе молилась, живого чекала.

Ти в домовині вернувся у дім

Тепер, ніби квітка, від болю зів'яла,

А ти будеш завжди таким молодим.

Нема в мене щастя і долі немає.

Війна стільки горя принесла й біди.

- Коли прийде тато.

Щодня син питає.

Чекати на тебе ми будемо завжди.